Фізіотерапія

Гальванізація та електрофорез – це фізіотерапевтична процедура, під час якої організм людини піддається впливу постійних електричних імпульсів завдяки чому досягається загальний та місцевий терапевтичний ефект. За допомогою електрофорезу лікарські речовини вводяться через шкіру.

Переваги

• безболісність процедури
• практично не спостерігаються побічні ефекти та алергічні реакції
• терапевтична дія введеного лікарського засобу може зберігатися від однієї до двадцяти діб
• можливість введення лікарського засобу безпосередньо в осередок запалення
• під час введення, лікарський засіб не проходить через шлунково-кишковий тракт і не руйнується в ньому.

Лікувальний эфект

• знижує запальні реакції;
• виявляє протинабрякову дію;
• усуває больовий синдром;
• розслаблює підвищений м’язовий тонус;
• має заспокійливу дію;
• покращує мікроциркуляцію;
• прискорює процес регенерації тканин;
• стимулює вироблення біологічно активних речовин (наприклад, вітамінів, мікроелементів, гормонів);
• стимулює захисні сили організму.

Перед початком процедури медичний працівник оглядає ті ділянки тіла пацієнта, на які будуть накладатися прокладки з електродами. У місцях накладення прокладок з електродами шкіра пацієнта повинна бути чистою, без будь-яких новоутворень або пошкоджень (наприклад, гнійничкові ураження, родимки).

Прокладки, у свою чергу, замочуються у фізіологічному розчині або у воді. Для прокладок використовують гідрофільний матеріал або складену в декілька шарів марлю, що загорнута у фільтрувальний папір. Потім здійснюється підготовка лікарського засобу і нанесення його на прокладки. Після чого прокладки з накладеними на них електродами розміщують на тілі пацієнта у визначеній лікарем зоні впливу.
Під дією електричного струму лікарська речовина перетворюється в електрично заряджені частинки (іони), які проникають у шкіру. Основна частина лікарського препарату затримується саме тут, надаючи більшою мірою місцевий лікувальний ефект. Інша частина потрапляє в тканини організму через протоки потових та сальних залоз, волосяні фолікули та міжклітинні проміжки, після чого з током крові і лімфи розповсюджується по всьому організму.

Час проведення процедури зазвичай становить 10 – 15 хвилин. Тривалість курсу 7-20 процедур щоденно або через день.

Показання

• дихальна система: бронхіальна астма, пневмонія, гострий і хронічний бронхіт, бронхоектатична хвороба, трахеїт, плеврит
• серцево-судинна система: гіпертонічна хвороба першої і другої стадії, гіпотонія, атеросклероз, стенокардія, варикозне розширення вен, миготлива аритмія, ендартеріїт
• нервова система: неврити, невралгії, радикуліт, мігрень, неврози, міжхребцева грижа, безсоння, плескіт, травми головного і спинного мозку, парез, параліч, ганглионеврит
• опорно-руховий апарат: остеохондроз, остеоартроз, артрит, поліартрит, спондильоз вивих, перелом, контрактура суглоба
• післяопераційна реабілітація: післяопераційні рани, післяопераційні рубці.

Протипоказання

• непереносимість електричного струму
• важкий загальний стан здоров’я
• температура тіла 38 градусів і вище
• активна форма туберкульозу
• погане згортання крові
• психічні захворювання такі як шизофренія, маніакально-депресивний психоз, епілепсія
• злоякісні новоутворення різної локалізації
• гнійничкові ураження шкіри в активній фазі (наприклад, карбункул, фурункул, флегмона)
• період менструації
• виражена серцево-судинна недостатність
• наявність у пацієнта кардіостимулятора
  • гостра печінкова недостатність і ниркова недостатність,
  • порушення цілісності шкіри в місцях накладання прокладок.

Інгаляція – лікувально-профілактична процедура, яка полягає у вдиханні повітря, природним або штучним шляхом насиченого лікарськими або іншими засобами. Чинним фактором в інгаляціях найчастіше є аерозолі лікарських речовин, тобто найдрібніші частинки твердої речовини або рідини. Основною метою інгаляційної терапії є досягнення максимального місцевого терапевтичного ефекту в дихальних шляхах при незначних проявах системної дії.

Переваги інгаляції:

• поліпшення дренажної функції дихальних шляхів;
• значно скорочується час всмоктування лікарських засобів;
• цілеспрямований місцевий вплив ліків на дихальну систему;
• більш висока ефективність мікродисперсних аерозольних форм, в які рідкі ліки перетворюються в інгаляторі;
• менший ризик розвитку побічних ефектів у порівнянні з іншими методами введення антибактеріальних, відхаркувальних, бронхолітичних, протизапальних препаратів в організм – ін’єкціями і прийомом таблеток.

Інгаляційна терапія може застосовуватися самостійно або в комплексі з іншими фізіотерапевтичними процедурами. Вона сумісна в один день з електро- і світлотерапією, ультразвуком, водолікуванням.

Покази до застосування інгяляційної терапії:

• респіраторні захворювання (ГРВІ): нежить, ларингіт, трахеїт, фарингіт;
• ускладнення після ГРВІ: ларинготрахеїт, риносинусит;
• легеневий синдром муковісцидозу;
• грибкові та бактеріальні захворювання дихальних шляхів;
• бронхіти і пневмонії на стадії розрішення;
• крім того, інгаляція незамінна у знятті нападів бронхіальної астми.

Інгаляції роблять через 1 – 1,5 години після їжі. Інгаляції слід проводити протягом 3-10 хвилин для дорослих, а для дітей – 2-5 хвилин за необхідності до 3-5 разів на день. Після деяких препаратів треба ретельно прополоскати рот.

Протипоказання:

• підвищена температура;
• схильність до носових кровотеч;
• серцева недостатність;
• гострі захворювання легенів і серця;
• ангіна (гнійне запалення).

Озокерит є сумішшю вуглеводородів, мінеральних олій, смол, вуглекислого газу та сірководню; крім того він містить термотолерантну озокеритову паличку, що має антибіотичні властивості. Дані речовини володіють високою теплоємкістю. Під час аплікації нагрітої парафіново-озокеритової суміші відбувається передача тепла прилягаючим тканинам, посилюється локальний кровообіг, зменшується спазм м`язів та здавлення нервових стовбурів шкіри, що призводить до зменшення больового відчуття та стимуляції відновлювальних процесів у тканинах. Хімічні речовини, що містяться в озокериті, стимулюють діяльність клітин, відповідальних за обмінні процеси у тканинах та захисну функцію організму.

Парафіново-озокеритову суміш, у вигляді аплікації нагрівають до 40ᵒ. Накладають на потрібну ділянку тіла на 20-45 хв., накривають ковдрою. Щоб уникнути опіку, ділянка тіла, що підлягає впливу, повинна бути абсолютно сухою.

Процедури призначають щоденно або через день, по 7-10 процедур на курс лікування. Озокерит можна поєднувати з іонофорезом, масажем, ЛФК, остеопатією.

Показання:

• захворювання та травми опорно-рухового апарату (стани після переломів кісток, розривів зв`язок та м`язів, артрити, артрози);
• захворювання периферійної нервової системи (невралгії, неврити) в стадії ремісії;
• захворювання внутрішніх органів (хронічний бронхіт, пневмонія в стадії реконвалесценції, хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунку, дванадцятипалої кишки та хронічний холецистит у стадії ремісії);
• хронічні запальні процеси жіночої та чоловічої статевої сфери;
• захворювання шкіри (нейродерміт, дерматози, наслідки опіків та обморожень, трофічні виразки).

Протипоказання

• гострі запальні процеси.
• інфекційні захворювання.
• серцево-судинні захворювання при порушенні кровообігу СН IIА-ІІІ ст.
• хронічна коронарна недостатність (стенокардія напруги ІІІ-ІV ФК, нестабільна стенокардія)
• вегетосудинні дисфункції.
• захворювання шкіри (екзема, пемфігус).
• вагітність та період лактації.
• злоякісні новоутворення.
• доброякісні новоутворення зі схильністю до прогресування.
• тиреотоксикоз.

Фонофорез – це метод фізіотерапії, що поєднує в собі дію ультразвуку і медичних препаратів.

Рішення про використання фонофорезу або електрофорезу приймається виходячи з індивідуальних особливостей організму і вводяться препаратів, так як деякі з них руйнуються під впливом ультразвуку.

Під час процедури фахівець виконує три основні кроки. Спочатку наносять на шкіру лікувальний препарат у вигляді крему, гелю або розчину. Потім – ультразвуковий гель для комфортної роботи ультразвукових головок. Третій етап – опрацювання проблемної області за допомогою апарату. Стандартний курс: 8-12 процедур в залежності від проблеми. Інтенсивність і тривалість процедури розраховується виходячи з індивідуальних особливостей організму.

 Показання:

• невралгія, ураження периферичних нервів;
• остеохондроз, грижа міжхребцевого диска з вираженим больовим синдромом;
• тонзиліт, синусит;
• дерматит;
• бурсит, тендовагініт, фасциїт;
• терапія деяких гінекологічних захворювань.

У косметології фонофорез займає окреме місце . Він збільшує проникність шкіри для сироваток і ампул, набагато більшу кількість активної речовини потрапляє в глибокі шари шкіри, ніж при звичайному нанесенні маски або аплікації. Косметичні активи для зволоження, харчування, пом’якшення та освітлення шкіри з потоком ультразвукових хвиль спрямовуються в дерму, минаючи слабопроницаемих бар’єр епідермісу.Можна пройти як курс процедур, так і одноразово посилити ефект уходовой програми, особливо перед підготовкою до важливого «виходу в світ».

Приватні методики електрофорезу:

Електрофорез з Карипїном.

Карипаїн – це препарат для коррекції гриж міжхребцевих дисків (активна діюча речовина папаїн). Стандартний курс лікування з карипаїном становить 15-20 сеансів (для отримання стійкого клінічного ефекту необхідно пройти 2-3 курсу з перервами в 1-2 місяці).

Електрофорез з лідазою.

Лідаза (гіалуронідаза) підвищує тканинну і судинну проникність, покращує рух рідин в міжтканинних просторах, сприяє розм’якшенню рубців. Тому електрофорез з лідазою дуже часто призначається в гінекології, травматології та хірургії для розсмоктування спайкових процесів.

Електрофорез з еуфіліном.

Еуфілін має болезаспокійливу, бронхорозширюючу дію, покращує кровообіг і кровопостачання внутрішніх органів. Тому електрофорез з еуфіліном широко використовують для лікування легеневих, судинних, неврологічних та інших захворювань.

Електрофорез з кальцієм.

Призначається при бронхітах, невралгіях, невритах, міозитах. Найбільш часто електрофорез з кальцієм застосовується в ортопедії для заповнення відносних і абсолютних втрат кальцію.

Електрофорез по Ратнеру.

Використовується для лікування порушень кровообігу в шийному відділі хребта, в терапії дитячого церебрального паралічу і для відновлення нормального функціонування органів після родових травм у дітей.

Електрофорез по Щербаку.

Призначається при гіпертонії, неврозах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

Малюкам призначають електрофорез при наступних патологіях:

• підвищений або знижений м’язовий тонус;
• незначні неврологічні порушення;
• захворювання опорно-рухової системи;
• захворювання, що супроводжуються вираженими хворобливими відчуттями;

Протипоказання:

• захворювання в гострій фазі (вірусні, бактеріальні, грибкові);
• порушення цілісності шкіри (опіки, травми, висипання);
• метаболічні захворювання в стадії субкомпенсації (діабет, гіпертонічская хвороба, ішемічна хвороба серця, тромбози і т.д.);
• онкологічні захворювання;
• кровотечі;
• вагітність, лактація, дитячий вік;
• кардіостимулятор;
• психічні розлади, епілепсія.

Дарсонвалізація – це вплив імпульсними змінними струмами малої сили (але високої частоти і напруги), котрі слідують короткими імпульсами з коливаннями, що швидко затухають.

Переваги

• безболісність процедури;
• простий у застосуванні метод лікування;
• за умови дотримання всіх правил, демонструє стійкі результати в лікуванні.

Лікувальний ефект

• активізація обмінних процесів у тканинах;
• поліпшення кровообігу і оксигенації;
• знеболювання за рахунок блокування больової чутливості рецепторів і нервових закінчень;
• в косметології протизапальний та пісушуючий ефект.

Існує два методи проведення такої процедури – іскровим та безіскровим. Той чи інший спосіб призначають залежно від наявності у пацієнта відповідної патології.

• Безіскровий. Електрод розташовується контактно на шкірі пацієнта та плавно пересувається по поверхні шкіри, не відриваючись від неї.
• Іскровий. Електрод не торкається до шкіри, їм працюють дистанційно на відстані близько 0,5 мм від поверхні тіла пацієнта. Дана методика дозволяє точково впливати на певні утворення, припікаючи їх.

Для проведення дарсонвалізації застосовуються різні скляні електроди, форма і розмір яких відрізняються у залежності від методики.

Перед початком процедури необхідно зняти всі металеві предмети, щоб уникнути виникнення опікових реакцій, шкіру не можна обробляти спиртовими розчинами, оскільки це може стати причиною загоряння. Як правило, процедуру проводять 5-15 хвилин, курс 7-14 процедур щоденно або через день.

Показання

• серцево-судинна система: початкові стадії гіпертонічної хвороби і стенокардії, синдром Рейно, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт, варикозна хвороба.
• нервова система: неврити, невралгії, неврологічні прояви остеохондрозу хребта, нейроциркуляторна дистонія, наслідки інсультів, парези і плегии, головні болі, запаморочення.
• дихальна система та ЛОР-органи (вухо, гороло, ніс): фарингіт, тонзиліт, трахеїт, бронхіт, отит, неврит слухового нерва, риніт, фронтит, гайморит, бронхіальна астма і т. Д.
• опорно-рухова система: артрити та артрози.
• шкірний покров: келоїдні рубці, обмороження, опіки, післяопераційні рани, гематоми, удари та ін.

Протипоказання

• схильність до кровотеч;
• наявність кардіостимулятора або металевих імплантів;
• порушення чутливості шкірного покриву;
• епілепсія;
• вагітність;
• виражений купероз;
• гострі стани;
• загострення хронічних захворювань;
• порушення ритму серця;
• активна форма туберкульозу;
• епілепсія;
• онкологія.

Кріомасаж вважається безпечною, доступною й ефективною процедурою. Процедуру проводять з використанням рідкого азоту, який усуває запалення, стимулює місцевий імунітет шкіри.

Завдяки взаємодії на шкіру обличчя холоду та масажних рухів досягається косметичний та лікувальний ефект. Судини шкіри обличчя під час процедури звужуються, а потім розширюються – це підсилює кровотік. Результат – поліпшується обмін речовин на клітинному рівні.

Помітити позитивні зміни можна відразу після процедури. Кріомасаж виключає виникнення побічних реакцій та алергій.

Ефективність процедури:

Кріомасаж рідким азотом краще використовувати в комплексі з іншими косметологічними процедурами. Часто його використовують як попередню підготовку шкіри до курсів ін’єкцій (мезотерапія, плазмотерапія та ін.).

Кріомасаж розгладжує навіть дрібні зморшки та відновлює тургор шкіри. Після першого сеансу шкіра відновиться й засяє. Розширені пори стануть помітно менше, з’явиться рум’янець, зникне набряклість.

У деяких випадках такий масаж може бути використаний з метою реабілітації – при опіках, неврологічних хворобах. Кріотерапія успішно практикується для позбавлення від папілом, бородавок та інших новоутворень.

 Процедуру кріомасажу проводять з використанням спеціального аплікатора, який занурюють у рідкий азот. Між шкірою та рідким азотом під час сеансу утворюється повітряна подушка. Кріомасаж проводиться по масажних лініях чи безпосередньо у прямому контакті з проблемною зоною від 5 до 7 хвилин.

 Показання:

• вугровий хвороба, акне;
• зміна кольору або відтінку шкіри;
• підвищена жирність шкіри;
• розширені пори;
• зниження пружності і в’янення;
• себорея;
• набряклість;
• випадання волосся та ін.

 Протипоказання:

• гіпертонія, мігрень;
• герпес, піодермії;
• гострі респіраторні захворювання та підвищена температура тіла;
• алергія на холод;
• онкологічні захворювання;
• купероз;
• інфекційні захворювання.

Принцип дії роботи апарату ґрунтується на використанні ультрафіолетового опромінення. Доведено, що УФ-промені мають потужний терапевтичну бактерицидну дію, тому вони ефективні в лікуванні мікробних і вірусних інфекцій. За допомогою Тубус-кварцу здійснюється локальне ультрафіолетове опромінення, наприклад, УФО горла, носа, зіву і ін.

Ультрафіолетові промені відрізняються неглибокою проникаючою здатністю, якої цілком достатньо для успішної активації безлічі біопроцесів на слизових. І найкориснішими вважаються короткі УФ-промені, які і задіяні в апараті Тубус-кварц.

Принцип дії УФ-випромінювання приладу:

• сприяє покращенню органічного хімічного балансу;
• має підсушуючу дію;
• покращує кровообіг;
• ефективний в лікуванні і профілактиці алергічних захворювань;
• має протимікробну, антибактеріальну дію, противірусну дію;
• сприяє підвищенню резистентності.

Показання:

• в цілому УФ-випромінювання в допустимих межах (254-257 нм) сприяє активації імунних сил організму, прискорюють адаптацію пацієнта і його відновлення після хвороби;
• процедури показані при лікуванні фурункулів, екзем і абсцесів;
• ефективний Тубус-кварц в терапії дерматологічних процесів, для обробки ранових поверхонь;
• УФ-випромінювання досить ефективно справляється з носовими патологіями, тому часто використовують Тубус-кварц при гаймориті, риніті, синуситі та ін.;
• Ефективний прилад при терапії радикулопатии і невралгії;
• нерідко УФО застосовується в лікуванні гінекологічних проблем на кшталт вульвітів, ерозивних процесів.

Протипоказання:

• при наявності онкологічних патологій;
• при світловий гіперчутливості;
• УФО носа не проводять пацієнтам, що страждають частими носовими кровотечами;
• при наявності туберкульозу.

Ця процедура проводиться за допомогою спеціального обладнання, яке спрямовує імпульсні струми безпосередньо до тканин (м’язи та нервові закінчення)

Електростимуляція м’язів, як правило, є частиною комплексної терапії захворювань нервової системи, які обмежують рухову активність людини, призводять до виснаження м’язової тканини і занепаду сил. Електростимулятор направляє імпульс на хворий орган, через що виникає негайне м’язове скорочення і з’являється рухове збудження. При цьому деякі клітини головного мозку також починають працювати активніше. Цей метод лікування перешкоджає атрофії та склеротичній зміна м’язової тканини, підсилює кровообіг і лімфообіг, поліпшує стан стінок кровоносних судин.

Також електростимуляція застосовується для лікування захворювань нервової системи.. Також така терапія незамінна для хворих з парезом, паралічем, травматичним пошкодженням нервових закінчень. Електростимуляція м’язів буде ефективною тільки у тому випадку, якщо поєднувати цю процедуру з іншими методами лікування.

Тривалість терапії визначається лікарем у залежності від симптомів, давності ураження, характеру процесу та інших факторів. Процедури проводять щодня, або навіть кілька разів в день. Курс лікування становить від 10 до 20 днів.

Показання

• розсіяний склероз, синдром Гієна-Барре, полінейропатія та інші недуги, що супроводжуються спастичним паралічем;
• знижена чутливість кінцівок після серйозної травми;
• тривале лікування складних переломів, при якому рухова активність пацієнта обмежується. Як правило, при такій травмі м’язи пацієнта виснажуються;
• стани, коли пацієнт вимушений довго лежати або сидіти (інсульт та інше).

Протипоказання

• ревматизм;
• часті кровотечі;
• патологія серця і судин, в т.ч. миготлива аритмія, інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, тромбофлебіти, тромбози;
• запальні та інфекційні захворювання;
• онкологічні захворювання.

Пайлер-світлотерапія – лікувальне застосування поляризованого світла видимого та інфрачервоного спектра.

Для процедури використовується запатентований апарат BIOPTRON Pro 1 («ZEPTER», Швейцарія) з набором кольорових фільтрів (жовтий, червоний, зелений, синій, фіолетовий).

“Пайлер-світло” – це світло, подібне до сонячного, але на відміну від нього, під час поляризації у спеціальній лампі, світлові хвилі утворюються тільки у паралельних площинах та не містять ультрафіолетових променів, що сприяє більш глибокому проникненню фотонів світла у товщу тканин. Енергія світлового потоку проникає вглиб шкіри та підшкірних тканин, що викликає біологічну реакцію у різних органах та тканинах (шкіра, м`язи, кровоносні судини, нерви і т.д.).

Під час процедури пацієнт знаходиться у положенні сидячі або лежачи. На попередньо очищену ділянку шкіри, яка підлягає впливу, під прямим кутом з відстані 10 см направляється промінь світла.

Також можуть бути застосовані кольорові фільтри-насадки (кольоротерапія або хромотерапія). За допомогою кольорових фільтрів-насадок отримують поляризоване монохроматичне світло відповідної частини оптичного електромагнітного діапазону, що дозволяє додатково досягнути наступних лікувальних результатів: знеболюючого, антистресорного, загальностимулюючого, регулюючого баланс обміну речовин, корегуючого психоемоційний стан. Хворим у стані психоемоційного збудження показані “холодні” сині кольори; а при пригніченні, депресії, астенічних станах – “гарячі” жовтий та червоний кольори.

Тривалість процедури 5-15 хвилин. Курс складає 10-15 процедур щодня.

Показання

• захворювання шкіри та слизових оболонок (атопічний дерматит, екзема, герпетичний дерматит, акне, псоріаз, нейродерміт та ін.);
• травматичні пошкодження шкіри та м`яких тканин (порізи, забиття, розтягнення м`язів та зв`язок);
• трофічні виразки шкіри;
• опіки та обмороження;
• захворювання опорно-рухового апарату з больовим синдромом (артрити різного ґенезу, бурсит, остеохондроз та ін.);
• ЛОР-патологія (ринофарингіт, гострий та хронічний синусит, отит);
• сезонні емоційні розлади («зимова» депресія), синдром хронічної втоми.

Протипоказання

• злоякісні захворювання шкіри та системи крові;
• тиреотоксикоз, тиреоїдит;
• гіперфункція наднирників;
• гостра хірургічна патологія;
• гостре порушення мозкового кровообігу;
• фотодерматози, прийом препаратів, що провокують фотосенсибілізацію;
• системий червоний вовчак.

УВЧ-терапія є фізіотерапевтичним методом лікування, під час якого використовують електромагнітні поля ультрависокої частоти.

Переваги:

• безболісність процедури;
• високий ступінь проникнення електромагнітного поля, що дозволяє за потреби проводити процедуру через одяг і навіть через гіпсову пов’язку;
• УВЧ є одним з методів фізіотерапії, який можна застосовувати під час запальних захворювань, які перебувають в активній фазі.

 Лікувальний ефект:

• сприяння загоєнню ран і переломів;
• сприяння зниженню набряків;
• стимуляція периферичного і центрального кровообігу;
• зниження болю;
• зниження інтенсивності запальних процесів.
• збільшення фагоцитарної активності лейкоцитів;
• зниження ексудації (виділення рідини в тканині під час запальних процесів);
• активізація діяльності фібробластів (клітини, що утворюють сполучну тканину в організмі);
• збільшення проникливості стінок судин;
• стимуляція обмінних процесів в тканинах .

УВЧ-терапія здійснюється за допомогою переносного апарату для УВЧ-терапії – «УВЧ-66».

Для проведення УВЧ-терапії використовується дерев’яні меблі. Під час процедури пацієнт зазвичай знаходиться в сидячому або лежачому положенні у залежності від локалізації ураженої ділянки, а також від свого загального стану. Після того як хворий прийняв зручне положення здійснюється підготовка конденсаторних пластин (електродів). Потім пластини кріплять в утримувачі та після протирання спиртовим розчином підводять до хворого місця.

Існують два способи встановлення електродів:

Поперечний спосіб. Даний спосіб установки полягає в тому, що електроди розташовуються один навпроти одного. При цьому одна пластина спрямовується на хвору ділянку тіла, а інша – з протилежного боку. За рахунок такого розташування електромагнітні поля проникають через все тіло пацієнта та здійснюють загальний вплив. Відстань між електродом і тілом має бути не менше двох сантиметрів.

Подовжній спосіб. При цьому способі електроди прикладають тільки до ураженій сторони. Даний спосіб установки використовують для лікування поверхневих захворювань, оскільки електромагнітні поля у цьому випадку проникають неглибоко. Відстань між електродом і тілом не має перевищувати одного сантиметра.

Електроди встановлюють на певній відстані. Чим ближче пластина розташована до ураженої ділянки, тим сильніше відчувається тепловий вплив.

Після установки електродів медичний працівник задає певну потужність електрики, за якої пацієнт отримує необхідну дозу УВЧ. Регулювання потужності електромагнітних полів проводиться за допомогою спеціального регулятора, який розташовується на панелі управління приладу. Залежно від наявного захворювання і показань лікаря під час УВЧ-терапії застосовуються різні дозування відчуття тепла.

Час проведення процедури зазвичай становить 5 – 15 хвилин. Тривалість курсу, як правило, включає проведення 10 – 20 процедур щодня або через день.

Показання:

• дихальна система та ЛОР органи (вухо, горло, ніс): бронхіт, пневмонія, плеврит, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, риніт, ангіна, гайморит, фронтит, ларингіт, тонзиліт, отит.
• серцево-судинна система: гіпертонічна хвороба першої і другої стадії, хвороба Рейно, облітеруючий ендартеріїт, варикозне розширення вен, порушення кровообігу мозку (наприклад, під час атеросклерозу).
• нервова система: неврити, невралгії, мігрень, безсоння, фантомний біль, плескіт, запалення сідничного нерву (ішіас), травми спинного мозку, каузалгія, енцефаліт, травми головного і спинного мозку (контузії, струс, удавлення головного або спинного мозку).
• опорно-руховий апарат: радикуліт, остеохондроз, остеоартроз, перелом, удари, вивихи, артрит і поліартрит, остеомієліт.
• післяопераційна реабілітація: післяопераційні рани, післяопераційні інфільтрати, реабілітація після травм, реабілітація після перенесеного захворювання.

 Протипоказання:

• порушення згортання крові,
• гіпертонічна хвороба третьої стадії,
• злоякісні пухлини,
• гарячкові стани,
• гіпотонічна хвороба,
• наявність у пацієнта кардіостимулятора,
• вагітність,
• серцево-судинна недостатність,
• ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, стійка стенокардія,
• венозний тромбоз.